Вітаю Вас Гість!
Середа, 28.06.2017, 21:08
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Це важливо

Форма входу

Пошук

baner pravoonline w200
PRAVOONLINE

Корисна інформація

Календар

«  Вересень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Наші партнери

Ресурсний центр ГУРТ
Головна » 2015 » Вересень » 28 » Практика застосування положень Закону України «Про очищення влади»
13:26
Практика застосування положень Закону України «Про очищення влади»

З набранням чинності 16 жовтня 2014 року Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади»  в Україні розпочато процедуру люстрації.

Одним із елементів очищення влади є запровадження обов’язковості проходження процедури перевірки осіб, які займають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також осіб, які претендують на зайняття відповідних посад, зокрема, шляхом фінансового контролю за майновим станом публічних службовців.

Внаслідок здійснення процедур люстрації в адміністративному судочинстві з’явилася нова категорія спорів, які виникають між органами перевірки та посадовими або службовими особами, щодо яких здійснювалася така перевірка, з приводу висновків про результати перевірки.

У зв’язку з цим Вищим адміністративним судом України в липні цього року було зроблено аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Вивчення судової практики виявило різні підходи судів до вирішення питань щодо: визначення критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), пов’язаних із висновками про результати перевірки; співвідношення антикорупційного та люстраційного законодавства щодо юридичних наслідків, які наступають за результатами перевірки; дотримання порядку перевірки.

В чому ж  проявилися різні підходи  у визначенні критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), пов’язаних із висновками про результати перевірки?

Аналізом було виявлено, що при застосуванні положень люстраційного законодавства, окремі суди роблять висновки, що результати перевірки, якою встановлена невідповідність відомостей щодо наявності майна, вказаного у декларації, та підготовлена на його підставі довідка, є безумовною підставою для звільнення посадової особи з посади за вказаним Законом.

Водночас переважаючою є позиція, згідно з якою недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.

Тобто, Вищий адміністративний суд висловив позицію, що саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону «Про очищення влади» в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел. Таким чином,  на  думку Вищого адміністративного суду,  сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов’язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених  Законом, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

В чому проявилися різні підходи співвідношення антикорупційного та люстраційного законодавства щодо юридичних наслідків, які наступають за результатами перевірки?

За результатом вивчення судової практики встановлено, що суди по-різному оцінюють значення  висновку про результати перевірки  і його вплив на права позивачів.
Зокрема, як вбачається з судових рішень, якими вирішено спір з приводу правомірності висновку про результати перевірки та звільнення з посади, у запереченнях проти позову відповідачі зазначають, що у разі не оскарження висновку наказ про звільнення не можна визнати протиправним.
Як правило, суди не беруть до уваги такі доводи, оскільки чинне законодавство України не містить жодних застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненої особи у зв’язку з не скасуванням висновку, а  оскарження такого висновку в судовому порядку є правом, а не обов’язком особи.

Вивчення судових рішень показало, що окремі позивачі, обґрунтовуючи протиправність відмови відповідачів прийняти декларацію з достовірними відомостями (уточнену), також посилаються на антикорупційне законодавство.

Суди, здебільшого, вважають, що  такі твердження є безпідставними з огляду на те, що Законом про очищення влади та іншими нормативними актами не передбачено повторне подання достовірних (уточнених) декларацій.

Такий висновок, на  думку Вищого адміністративного суду України, заслуговує на увагу, оскільки, виявлення лише недостовірних відомостей, зазначених у декларації, згідно з люстраційним законодавством не має правових наслідків. Такі факти перебувають у межах регулювання антикорупційного законодавства.

Як показало вивчення судових рішень, органи фіскальної служби під час перевірки відомостей про нерухоме майно не завжди враховують особливості набуття майна у власність. Зокрема, не враховують, що оформлення правовстановлюючих документів на житло, придбане на умовах договору про фінансування будівництва житла, відбувається з моменту повної оплати його вартості у той час, коли оплата може бути розстрочена в часі. Також не враховують правовий режим майна декларанта та членів його сім’ї, доходи членів сім’ї. Наслідком цього є прийняття хибних висновків про фінансову неспроможність особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Під час вирішення питання про декларування транспортних засобів найчастіше мали місце  помилки щодо внесення відомостей про транспортні засоби, відчужені на підставі доручення на право користування транспортним засобом.

Отже, на думку суду, у декларації слід  зазначати усі транспортні засоби декларанта. При цьому треба мати на увазі, що транспортні засоби, які відчужені за дорученням, є власністю такої особи.  Відповідно інформація про такий транспортний засіб повинна зазначатися в декларації.

В чому ж  проявилися різні підходи  з дотримання порядку перевірки?

Аналізуючи норми законодавства щодо порядку проведення перевірки , суди роблять висновки, що обов’язковою умовою проведення перевірки є відібрання пояснень у особи, що перевіряється, для обов’язкового врахування їх при складанні висновку.

У разі, коли в особи такі пояснення не відбиралися, або ж, коли особа не могла з поважних причин подати письмові зауваження у встановлений строк, суди визнають такі дії порушенням права позивача на надання пояснень, що передбачено законом , а висновок вважають передчасним.

Щодо відібрання пояснень під час проведення додаткової перевірки судова практика формується на позиції, згідно з якою на цій стадії орган перевірки зобов’язаний відібрати нові пояснення.

З практичних питань застосування люстраційного законодавства чи роз’яснень його положень  зацікавлені особи  можуть звертатися до партнерів проекту  "Інформаційна кампанія в західному регіоні України «Законна люстрація", який реалізовується Всеукраїнською коаліцією з надання правової допомоги у співпраці з Волинською обласною організацією Спілки юристів України.

Нагадаємо, що на сьогодні на Волині  в рамках реалізації проекту можна отримати первинну  правову допомогу з роз’яснень люстраційного законодавства , у приймальні Волинської обласної організації Спілки юристів України в місті Луцьку : вул. Словацького,30, ( 1 поверх) ,  тел. (0332) 24-94-14,  050-666-45-79 

 

 

Переглядів: 520 | Додав: podilliga | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0