Вітаю Вас Гість!
Неділя, 17.12.2017, 13:42
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Це важливо

Форма входу

Пошук

baner pravoonline w200
PRAVOONLINE

Корисна інформація

Календар

«  Липень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Наші партнери

Ресурсний центр ГУРТ
Головна » 2011 » Липень » 5 » Pro Bono діяльність українського адвоката. Міф чи реальність?
10:27
Pro Bono діяльність українського адвоката. Міф чи реальність?
Поняття "Pro bono" (від лат. pro bono publico - ради суспільного блага) для України порівняно нове, хоча традиції безкоштовної юридичної допомоги в нашій країні були закладені повіреними присяжних ще в середині XIX ст.
Декілька слів з історії зародження Pro bono.


Американський досвід.

Практика pro bono в Сполучених Штатах Америки зародилася в кінці XIX ст., коли приватні юридичні фірми у великих містах почали надавати безкоштовну юридичну допомогу особам з низькими доходами. До 1917 р. в США діяла 41 програма правової допомоги бідним. До 90-х рр. минулого століття налічувалося більше 900 таких програм. Усвідомлюючи дефіцит в області безкоштовної юридичної допомоги, професійні організації юристів почали підтримувати розвиток практики pro bono. Вперше робота pro bono як форма професійної відповідальності юриста була згадана в Кодексі професійної етики Американської асоціації юристів в 1969 р. У 1983 р. Американська асоціація юристів прийняла Типове правило 6.1, яке, з врахуванням внесених змін, діє до цих пір. Відповідно до даного правила приватнопрактикуючим юристам рекомендується посвячувати 50 годин на рік для надання безкоштовної допомоги.

Ще одна професійна організація – «Інститут pro bono » (Pro Bono Institute) –  працює над розвитком практики pro bono в крупних юридичних фірмах (50 і більш юристів). Силами керівників юридичних фірм і провідних корпоративних юристів «Інститут про боно» розробив Декларацію принципів pro bono. Кожна юридична фірма, що підписує декларацію, зобов'язалася присвячувати безкоштовній допомозі 3–5 % сукупного часу роботи фірми, що складає від 60 до 100 годин в рік з розрахунку на одного юриста. На початок 2008 р. декларацію підписали більше 150 американських і міжнародних юридичних фірм.


Європейський досвід.
На європейському континенті згадка про необхідність надання професійної юридичної допомоги тим, хто не може таку допомогу сплатити, можна знайти ще в документах XIII–XIV вв., коли французькі юридичні утворення стали надавати подібну допомогу, а французька гільдія адвокатів (batonnier) визнала обов'язок адвокатів здійснювати юридичну допомогу малоімущим навіть тоді, коли повністю відсутня державна підтримка або інше фінансове відшкодування за надані послуги.
Послуги pro bono у Франції надаються в основному у вигляді консультацій з метою забезпечення доступу громадян до правової інформації і для того, щоб громадяни могли приймати зважені з юридичної точки зору рішення. Таким чином, послуги pro bono не надаються по питаннях, зв'язаних, наприклад, з судовим представництвом або представництвом по кримінальних справах – тобто в тих сферах, де послуги адвокатів оплачуються в рамках державної системи юридичній допомозі субсидується.

Подібний же розвиток діяльності pro bono, мав місце в Ірландії. Рада адвокатів Ірландії, регулююча діяльність баррістеров, з вересня 2005 р. прийняла схему «добровільної допомоги», згідно якої створювалася процедура надання баррістерами безкоштовної допомоги громадянам через мережу некомерційних організацій, що збирають від громадян заявки на допомогу pro bono.

В 1997 р. у Великобританії була створена організація Solicitors Pro Bono Group, пізніше перейменована в Lawworks, метою діяльності якої, є координація взаємовідносин між юристами та зазначеними мережами некомерційних організацій. Завдяки координуючій діяльності Lawworks лише за 2007 р. була надана допомога по 35 000 юридичним проблемам. Подібні організації стали з'являтися практично в кожній країні, де практика pro bono набувала значного поширення.
Російський досвід.

Безкоштовна юридична допомога тим, хто не в змозі сплатити таку допомогу, займає важливе місце і в історії української юридичної професії. З реформою 1864 р. і розвитком присяжної адвокатури набула поширення практика надання безкоштовної юридичної допомоги, що надавалась "по праву бідності". У радянські роки малозабезпечені громадяни також могли отримати кваліфіковану юридичну допомогу. Так, в період військового часу, не дивлячись на істотне скорочення чисельного складу адвокатури, безкоштовна юридична допомога виявлялася військовослужбовцям, членам їх сімей і інвалідам. Причому колегії прагнули виділяти для цього найбільш кваліфікованих адвокатів. Конституція СРСР 1977 р. підняла на новий рівень значущість і престиж адвокатури, істотно розширивши права громадян на здобуття юридичної допомоги, у тому числі і безкоштовно.


Повертаючись до теми статті, хочу поставити таке питання: юридичні послуги pro bono — що стоїть за відданістю юристів справі надання юридичних послуг усім, незалежно від того, чи спроможні вони оплатити їх, чи ні?

Якщо поміркувати, то це доволі незвична концепція. Юристи багато років навчаються, витрачають чимало грошей на те, щоб стати юристами, адвокатами. Чому ж ми повинні безкоштовно віддати товар, який ми продаємо, продукт нашого бізнесу? Більшість економістів сказала б, що це не вельми вдалий спосіб ведення бізнесу. Проте, надання юридичних послуг pro bono є традицією майже у кожні правовій системі у світі. Судова система, що базується на принципі змагальності, передбачає, що правда буде з'ясована шляхом рівного представлення позицій всіх сторін спору. Саме з цього випливає і професійний обов'язок надавати юридичні послуги тим, хто їх потребує: позбавлення однієї зі сторін переваги отримати допомогу юриста переважує шальки терезів та підриває основи засадничі підвалини нашої судової системи.


Представлення лише однієї із сторін спору ставить під загрозу фундаментальний обов'язок судді з'ясувати всі факти. Суддя покладається на юристів, які визначають факти, що підтверджують позиції сторін. Хоча сторони і мають право представляти свою позицію самостійно, лише частина з них має знання, необхідні для того, щоб визначити, які саме докази є належними та допустимими для підтвердження їх позиції, а більшість зовсім не знайома з правилами судового процесу. Тож сторона без юриста є позбавленою права отримати правову допомогу в процедурі, що сама по собі передбачає рівність перед законом. Відповідно, якщо ми віримо у перевагу змагального судового процесу, ми повинні впевнитися в тому, що кожна зі сторін отримала правову допомогу, не зважаючи на те, чи може вона оплатити послуги юриста (адвоката). Якщо зважити на наслідки позбавлення особи права на правову допомогу: в кримінальному процесі позбавлення людини права на захисника призведе до зведення нанівець самої суті справедливого судового розгляду та поставить під загрозу свободу людини. В цивільному процесі спроможність судової системи забезпечити справедливе та об'єктивне мирне вирішення спору є наріжним каменем верховенства права.


В наші дні практиці pro bono в світі та в Україні зокрема приділяється все більша увага. Це пов'язано з розвитком і стабілізацією ринку юридичних послуг, а також і з більш позитивним відношенням до добродійної діяльності в суспільстві.

Підсумовуючи хочу зазначити, що моя особиста думка, що адвокат, який хоч трохи віддає себе роботі за принципом pro bono, навіть в умовах нашої складної економічної ситуації – це поки що складно, але реально, і це на практиці доводять одні з кращих адвокатів міста Хмельницького, які висловили бажання приєднатися до поки-ще малого руху. Тому саме від нас залежить чи зробимо ми реальним участь Українського адвоката в системі pro bono справді реальністю.


Антон Заболотний, адвокат.
Переглядів: 1586 | Додав: podilliga | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: